Припої випускаються у вигляді гранул, прутків, дроту, порошку, фольги, паст та закладних деталей.
Паяння здійснюють або з метою створення механічно міцного (іноді герметичного) шва, або для отримання електричного контакту з малим перехідним опором. При пайці місць з'єднання припій нагрівають понад температуру його плавлення. Так як припій має температуру плавлення нижче, ніж температура плавлення металу, що з'єднується (або металів), з яких виготовлені деталі, що з'єднуються, то він плавиться, у той час як метал деталей залишається твердим. На межі зіткнення розплавленого припою та твердого металу відбуваються різні фізико-хімічні процеси. Припій змочує метал, розтікається по ньому і заповнює зазори між деталями, що з'єднуються. При цьому компоненти припою дифундують в основний метал, основний метал розчиняється в припої, в результаті чого утворюється проміжний прошарок, який після застигання з'єднує деталі в одне ціле.
Вибирають припій з урахуванням фізико-хімічних властивостей металів, що з'єднуються (наприклад, по температура плавлення), необхідної механічної міцності спаю, його корозійної стійкості і вартості. При паянні струмопровідних частин необхідно враховувати питому провідність припою.
Рідкотекучість низькотемпературних припоїв дає можливість паяти вироби складної форми.